Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
Товсті губи розсунулися, знову блиснули ікла. Виставивши пазуристі лапи, гар рушив вперед. Зедд здригнувся і, вставши зі стільця, поспішно позадкував.
— Навіщо він це робить? І взагалі, він сьогодні вечеряв?
Келен розреготалася.
— Та він просто посміхається! Ти йому подобаєшся, і він хоче тебе обійняти.
— Обійняти?! Ну вже дудки!
Але було пізно. У три кроки гар подолав невелику відстань, що розділяє їх, і схопив худого чарівника своїми здоровенними лапами. Зедд здушено скрикнув. Гратч із задоволеним курликанням відірвав
— Прокляття! — Зедд безуспішно намагався відвернутися від пащі гара. — Цей літаючий килим їв! І навряд чи вам захочеться дізнатися, що саме!
Гратч нарешті опустив Зедда на підлогу. Чарівник відійшов на кілька кроків і погрозив звірові пальцем.
— А тепер слухай-но, братику! Більше так не роби! Тримай свої лапи при собі! Гратч знітився і гірко запхикав.
— Зедд! Ти його ображаєш! — Дорікнула чарівника Келен. — Він друг Річарда і наш теж. Він так старався нас відшукати! Ти міг би хоча б бути з ним ласкавіше?
Зедд хмикнув.
— Ну, гаразд… Може, ти й права. — Він подивився на пожвавлення гара. Вибач, Гратч. Мабуть, ти можеш мене обіймати. Іноді.
Не встиг чарівник отямитися, як Гратч на радощах знову згріб його в оберемок і почав колисати, як дитина солом'яну ляльку. Зедд дригав ногами в повітрі. Нарешті гар опустив задиханого чарівника на підлогу.
Еді простягнула гару руку:
— Я бути Еді, Гратч. Я бути рада з тобою познайомитися.
Але Гратч рукостискань не визнавав, тому й її теж обняв волохатими лапами. Келен часто бачила посмішку Еді, але її хрипкий сміх їй доводилося чути дуже рідко. А зараз вона сміялася. І Гратч сміявся з нею разом, хоча його сміх більше нагадував булькання.
Коли нарешті всі заспокоїлися і відхекалися, Келен побачила величезні очі Джебр, що виглядала з-за прочинених дверей в спальню.
— Все в порядку, Джебр! Це Гратч, наш друг. — Келен схопила гара за волохату лапу. — Ти зможеш обійняти її пізніше!
Знизавши плечима, Гратч кивнув. Келен, розвернувши його до себе, взяла обома руками за лапу і заглянула в яскраві смарагдові очі.
— Гратч, Річард послав тебе вперед попередити, що скоро буде? Гар заперечливо похитав головою. Келен сковтнула.
— Але він вже в дорозі? Він виїхав з Ейдіндріла і їде за нами?
Грач уважно подивився їй в очі і, простягнувши лапу, погладив її по волоссю. Келен бачила, що в нього на шиї разом із зубом дракона висить її локон.
Гар знову повільно похитав головою.
У Келен впало серце.
— Він не їде? Але прислав тебе до мене? Ще раз кивнувши, Гратч дістав з-за спини довгий червоний предмет і простягнув його Келен.
— Що це? — Запитав Зедд. Келен взялася розв'язувати вузол.
— Футляр для паперів. Напевно, тут лист від Річарда.
Почувши її слова, гар закивав. Розв'язавши вузол, Келен попросила Гратча сісти. Той із задоволеним виглядом сів поруч з нею, а Келен дістала з футляра запечатаний сувій.
Зедд влаштувався у вогнища ближче до Еді.
— Ну-с, послухаємо його виправдання. Сподіваюся, вони виявляться гідними уваги,
— Тут я з тобою згодна, — пробурмотіла собі під ніс Келен. — На цій штуці стільки сургучу, що вистачило б на дюжину листів. Доведеться навчити Річарда запечатувати листи. — Вона повернулася до світла. — Це меч. Він відтиснув на сургучі напис з руків'я Меча Істини.
— Це щоб ми зрозуміли, що лист дійсно від нього, — зауважив Зедд, підкидаючи в огонь поліна.
Зламавши печатку, Келен розгорнула сувій і повернулася спиною до вогню, щоб було зручніше читати.
— Моя кохана королева, — прочитала вона вголос. — Я молю добрих духів, щоб цей лист потрапив, тобі в руки…
Зедд схопився.
— Це послання!
— Ну так, — насупилася Келен. — Це ж його лист.
— Та ні! — Відмахнувся чарівник. — Я маю на увазі, що він намагається щось нам повідомити. Я знаю Річарда. Такий початок означає, що він побоюється, як би хтось не перехопив лист, і попереджає нас, що не може написати все, що хоче.
Келен закусила губу.
— Так, в цьому є сенс. Річард завжди все продумує до кінця.
Знову сівши на стілець, Зедд велів їй продовжувати:
— Читай далі.
— Моя кохана королева, я молю добрих духів, щоб цей лист потрапив тобі в руки, і сподіваюся, що ти і твої друзі перебуваєте в доброму здоров'ї і в безпеці. За останній час багато чого сталося, і я прошу в тебе розуміння.
Співдружності Серединних Земель прийшов кінець, Магда Сірусом, перша Мати-сповідниця, і Меріт, її чарівник, осудливо дивляться на мене з фресок, тому що вони були свідками цього і бачили, що винуватець всього — я.
Повір, що я повністю віддаю собі в цьому звіт, але, будь ласка, постарайся. зрозуміти, що якщо б я не почав діяти, то єдиним майбутнім для нас було б рабство під гнітом Імперського Ордену.
Серце у Келен шалено закалатало. Притиснувши руки до грудей, вона на мить замовкла, щоб зробити глибокий вдих, і продовжила:
— Ще багато місяців тому Імперський Орден почав руйнувати співдружність Серединних Земель, залучаючи на свою сторону правителів тих чи інших країн. Поки ми билися з Володарем, Орден намагався підірвати єдність нашої батьківщини. Можливо, нам ще вдалося би відновити цю єдність, будь у нас хоч трошки часу. Але Орден наступає, і часу немає. Оскільки Мати-сповідниця мертва, я був змушений зробити те, що повинно було бути зроблено, щоб все-таки об'єднати країни.
— Що? Що він зробив? — Прокаркав Зедд. Келен поглядом веліла йому замовкнути і прочитала далі:
— Будь-яке зволікання означає слабкість, а слабкість — це смерть під ногами Ордена. Наша кохана Мати-сповідниця знала ціну поразки і доручила нам виграти цю битву. Вона оголосила нещадну війну Імперському Ордену. Мудрість її безмежна. Проте співдружність, яку роздирають чвари, не здатна була б дати відсіч загарбникам. І я змушений був втрутитися.
Мої війська захопили Ейдіндріл.
— Прокляття і ще раз прокляття! — Вибухнув Зедд. — Що все це значить?