Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Гудкайнд Террі

Келен стиснула кулаки.

— Просто не віриться! Ми стільки часу втікали з Ейдіндріла, а тепер змушені щодуху мчати назад! На це теж підуть тижні!

— Нічого не поробиш. Ми повинні думати про завтрашній день, а не про вчорашній. Келен подивилася на Гратча.

— Річард прислав нам лист. Ми можемо таким же способом відправити йому відповідь і попередити його.

— Це не допоможе йому втримати замок, якщо Орден вдасться до магії.

Келен стрімко перебирала в думці варіанти.

— Гратч, ти можеш віднести когось із нас до Річарду?

Гратч

уважно оглянув усіх, трохи затримався поглядом на чарівника, але потім негативно похитав головою.

Келен засмучено закусила губу. Зедд, бурмочучи прокльони, крокував по кімнаті. Еді задумливо дивилася кудись удалину. Раптом Келен ахнула:

— Зедд! А якщо вдатися до магії?

— До якої? — Зедд зупинився й уважно подивився на неї.

— До тієї, за допомогою якої ти сьогодні підняв фургон!

— Я не вмію літати, мила. Всього лише піднімати предмети.

— Але ти здатний зробити нас легше, щоб Гратч міг нас донести?

Зедд наморщив лоба:

— Ні. Занадто важко утримувати довго. З неживими предметами простіше, але піднімати живих людей — це зовсім інше. Я можу нас всіх злегка підняти, але тільки на пару хвилин.

— А тільки себе? Ти можеш зробити себе досить легким, щоб Гратч тебе доніс?

— Так, це можливо. — Зедд засяяв. — Буде потрібно чимало сил, але я думаю, що впораюся.

— А ти можеш це зробити, Еді?

— Ні. — Еді мовби зіщулилася на очах. — У мене немає такої сили, як у нього. Я не можу. Келен не стала втрачати часу на співчуття.

— Значить, доведеться летіти тобі, Зедд. Ви будете в Ейдіндрілі набагато раніше, ніж ми. Ти потрібен Річарду прямо зараз. Не можна втрачати часу. Дорога кожна хвилина.

— Але я не можу залишити тебе без захисту! — Звів худі руки Зедд.

— Зі мною залишиться Еді.

— А якщо прийдуть мрісвізи, як побоюється Річард? Тоді тобі знадобиться Гратч. Еді з мрісвізамі не впорається.

Келен вхопила його за комір балахона.

— Якщо Річард піде в замок, він може загинути! А якщо Орден захопить замок, то всім нам кінець! І це набагато важливіше, ніж моє життя. Якщо ми дозволимо Ордену перемогти, загине набагато більше людей. Магія загине! Цього не можна допустити. Крім того, мрісвізи поки щось не з'являлися. З того, що вони напали на Ейдіндріл, зовсім не випливає, що вони з'являться ще де-небудь. І в будь-якому випадку мене приховують чари. Ніхто не знає, що Мати-сповідниця жива і що вона — це я. Їм нема чого ганятися за мною.

— Бездоганна логіка! Тепер я розумію, чому тебе обрали Матір'ю-сповідницею! Але все ж вважаю, що це нерозсудливо. А ти що думаєш? — звернувся Зедд до чаклунки.

— Я думаю, що Мати-сповідниця бути правою. Ми повинні виходити з того, що найбільш важливо на сьогоднішній день. Ми не можемо ризикувати всіма заради небагатьох.

Келен підійшла до Гратча. Оскільки гар сидів на підлозі, її очі опинилися нарівні з смарагдовими очима звіра.

— Гратч, Річарду загрожує велика біда. — Увінчані пензликами вуха гара підвелися. — Йому потрібна допомога Зедда. І твоя теж. За мене не хвилюйся.

Мрісвізи тут не з'являлися.

Ти зможеш віднести Зедда в Ейдіндріл? Він чарівник і здатний зменшити свою вагу. Ти зробиш це заради мене? І заради Річарда?

Гратч надовго задумався. Нарешті він підвівся, розправив крила і поважноо кивнув. Келен обняла гара, який з великою охотою відповів їй тим же.

— Ти, напевно, втомився, Гратч? Хочеш відпочити чи полетиш відразу?

У відповідь Гратч охоче заплескав крилами. Зедд із зростаючою тривогою дивився на обох.

— Прокляття! Це найбільша дурість, яку я робив в житті! Якби мені призначено було літати, Творець б наділив мене крилами!

Келен слабо посміхнулася:

— Джебр же казала, що їй було видіння, де ти з крилами.

Зедд упер кулаки у боки.

— Ага! А ще вона сказала, що я шмякнусь в вогненна кулю! — Він тупнув ногою. — Гаразд. Рушили, чи що?

Еді встала і міцно обняла чарівника.

— Ти хоробрий старий дурень!

— От уже справді дурень! — Хмикнув Зедд. Він цмокнув чаклунку в щоку і раптом видав гучний крик, коли вона вщипнула його за бік. — Ти дуже гарний в цьому одязі, старий! Зедд мимоволі посміхнувся.

— Мабуть! — І тут же спохмурнів:

— Ну, більш-менш. Подбай про Матір-сповідницю. Коли Річард дізнається, що я дозволив їй добиратися до Ейдіндріла самостійно, боюся, я вже щипком не відбудуся! — Він обняв Келен і подивився на гара. — Що ж, Гратч. Гадаю, нам пора в дорогу.

Келен вийшла разом з ним за поріг.

— Зедд, ти повинен напоумити Річарда. — Голос її став ледь чутний. — Він поступає нерозсудливо! Зедд довго дивився їй в обличчя і нарешті м'яко промовив:

— Історію рідко творять розсудливі люди.

35

Ні до чого не торкайтеся, — знову повторив Річард, кинувши сердитий погляд через плече. — Я не жартую!

Три Морд-Сіт промовчали, оглядаючи високу стелю і щільно пригнані один до одного гранітні блоки за піднятими гратами воріт замку Чарівника.

Річард глянув назад, на широку дорогу, по якій вони піднялися в гору, і на кам'яний міст довжиною у двісті п'ятдесят кроків, перекинутий через прямовисну прірву глибиною не менше тисячі футів. Точніше визначити було важко, тому що дно застилали клуби туману. Переходячи через міст, Річард подивився вниз, в похмуру безодню, і навіть у нього, звичного до висоти, закрутилася голова. Він не міг собі уявити, яким чином можна було звести міст через цю прірву.

Для тих, у кого немає крил, це був єдиний спосіб потрапити в замок.

Офіційний ескорт Магістра Рала чисельністю в п'ятсот чоловік залишився на тому боці мосту. Солдати були налаштовані йти з ним в замок, але, коли за поворотом перед ними постала похмура кам'яна громада, поглядає на них з незрозумілою загрозою і здавалася гігантською живою істотою, воїнів охопив трепет. Річард, сам відчувши слабкість в колінах, наказав солдатам чекати тут, і ніхто не зробив навіть спроби заперечити.