Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Гудкайнд Террі

Річард слухав Бердіну впіввуха, розуміючи, що їй страшно і вона базікає, щоб заспокоїти себе звучанням власного голосу.

Праворуч над ними крізь ряд крихітних віконець пробивалося світло. Різьблені дерев'яні стільці стояли по обидва боки арочного проходу в дальньому кінці залу.

Під вікнами висів гобелен, малюнок на якому було важко розгледіти в сутінковому освітленні. На протилежній стіні виднілися прості залізні канделябри. У центрі кімнати в яскравому колі світла стояв масивний стіл.

На столі Річард

побачив книги. У ньому заворушилася надія. Саме через книги він сюди і прийшов. До повернення Келен з Зеддом можуть пройти тижні, і Річард боявся, що йому доведеться захищати замок одному.

Він сподівався відшукати тут книги, де зміг би прочитати про те, як користуватися магією, або дізнатися хоч щось корисне. Оскільки д'харіанські війська володіли Ейдіндрілом, то напад Ордена на замок Чарівника представляв зараз основну загрозу. І про мрісвізів Річард теж не забував.

Книги, що лежали на столі, були приблизно однієї товщини. Назви на незнайомих мовами нічого не говорили йому, але, коли він почав перебирати книги, його відвідала згадка.

— Схоже, що це одна і та ж книга, тільки на різних мовах, пробурмотів він собі під ніс.

Раптово він Упізнав два слова в назві однієї з книг. «Фуер» і «ост».

Значить, книга написана на древнед'харіанській муві.

Річард згадав, що одному з пророцтв, які Уоррен показував йому в Палаці пророків, він називався «Фуер Грісса ост драука — Несучий смерть.

Перше слово заголовка було артиклем, а третє — словом, що означає приналежність. — «Фуер Ульбрекен ост Бреннике Дізер» — Річард засмучено зітхнув. — Хотів би я знати, що це значить!

— «Пригоди Бонні Дея», я вважаю. Обернувшись, Річард побачив, що Бердіна заглядає йому через плече. Вона відразу ж відійшла, немов злякавшись своєї нескромності.

— Що ти сказала? — Прошепотів він. Берліна показала на що лежить на столі книгу:

— «Фуер Ульбрекен ост Бреннике Дізер». Ви сказали, що хочете знати, що це означає. Я думаю, «Пригоди Бонні Дея». Це древній діалект.

Книжка «Пригоди Бонні Дея» з дитинства була найулюбленішою книгою Річарда.

Він перечитував її стільки разів, що мало не вивчив напам'ять.

Тільки у Палаці пророків він дізнався, що її написав пророк Натан Рал, предок Річарда. За його словами, вона призначалася для хлопчиків, які мають дар.

Правда, Натан додав ще, що з усіма іншими хлопчиками, крім Річарда, які її читали, сталися нещасні випадки зі смертельним результатом.

Коли Річард народився, аббатиса Аннеліна з Натаном приїхали в Новий світ і викрали із замку Чарівника Книгу Зниклих Тіней, щоб вона не потрапила в руки Даркену Ралу. Вони віддали її Джорджу Сайферу, вітчиму Річарда, взявши з нього обіцянку змусити Річарда вивчити книгу напам'ять слово в слово, а потім знищити. Книга Зниклих Тіней була потрібна, щоб відкрити шкатулки Одена.

Річард досі пам'ятав книгу напам'ять. Кожне

слово.

Крім того, Натан залишив Джорджу примірник «Пригод Бонні Дея».

Мабуть, і ці екземпляри на інших мовах привіз в замок він же, коли побував тут відразу після народження Річарда.

— Звідки ти знаєш? — Запитав Річард. Бердіна сковтнула.

— Це древнєд'харіанський, тільки один з найдавніших діалектів.

За жаху в її очах Річард зрозумів, що у нього, мабуть, зараз страшенно здивований вираз обличчя. Він постарався узяти себе в руки.

— Ти хочеш сказати, що знаєш древнєд'харіанську мову?

Вона кивнула.

— Частково через це Даркен Рал зробив мене Морд-Сіт. — Її обличчя скам'яніло. — Тепер дуже мало людей знають древнед'харіанську мову. Мій батько знав цю мову і навчив мене. Даркен Рал користувався древнєд'харіанською мовою в своїх магічних обрядах і не хотів, щоб хтось його підслуховував.

Річарду не потрібно було питати, що сталося з її батьком.

— Пробач, Бердіна.

Він знав, що ті, кого змушували стати Морд-Сіт, повинні були катувати своїх батьків до смерті. Це було третім ступенем в їх навчанні. Останнім випробуванням. Бердіна нічим не видала своїх почуттів, сховавши їх під маскою незворушності, яку її так добре навчили носити.

— Даркен Рал знав, що батько навчив мене древнєд'харіанській мові, але в якості Морд-Сіт я не представляла для нього жодної загрози. Він навіть радився зі мною іноді про сенс тих чи інших слів. Древнєд'харіанський складний для перекладу. Багато слів, особливо в найдавніших діалектах, мають подвійне, а то й потрійне значення, зрозуміле лише з контексту. Я, звичайно, не дока, але дещо розумію. Даркен Рал прекрасно знав древнед'харіанскій.

— Ти знаєш, що означає «Фуер Грісса ост драука»?

— Дуже древній діалект. — Вона трохи подумала. — Напевно, дослівний переклад буде «Несучий смерть». А де ви це почули?

Зараз Річарду не хотілося думати про інші значеннях цих слів.

— Прочитав в стародавньому пророцтві. Так там називають мене.

Бердіна заклала руки за спину.

— І даремно, Магістр Рал. Хіба що мова йде про ваше уміння поводитися так з ворогами, але не з друзями.

Річард посміхнувся:

— Спасибі, Бердіна!

До неї теж повернулася усмішка, освітивши її обличчя немов сонячний промінчик.

— Пішли подивимося, що тут ще можна знайти, — кинув Річард, прямуючи до арочному отвору в дальньому кінці зали.

Ступивши в нього, Річард відчув по всьому тілу поколювання, ніби в нього вп'ялися сотні голок. Але як тільки він зробив ще крок, все пройшло. Почувши голос Раїни, він обернувся.

Його п'ятеро охоронців скупчилися біля проходу, упираючись руками в порожнечу, наче отвір був перегороджений міцним склом. Докас з розмаху тріснув кулаком по невидимій перешкоді, але без всякого результату.