Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
— Лунетта, негайно поклади цьому край.
Повернувши голову, Келен побачила, як чаклунка, яку вона підпорядкувала собі, раптом роздулася і вибухнула. На тому місці, де вона стояла, залишилася лише кривава хмара.
Келен звалилася обличчям у сніг. Ні. Вона не здасться. Розвернувшись на колінах, вона вихопила кинджал. Броган з розмаху вдарив її чоботом.
Келен судорожно намагалася вдихнути. І не змогла. Її охопила паніка. М'язи живота звело, але вдихнути вона не могла.
Броган опустився поруч з
— Нарешті, — прошепотів Броган. — Нарешті я захопив головний приз, улюбленицю Володаря, саму Мати-сповідницю. О, ти навіть собі уявити не можеш, як я мріяв про цей день! — Він з розмаху вдарив її по щоці. — Просто не можеш.
Поки Келен хапала ротом повітря, Броган вирвав у неї кинджал. Келен відчайдушно намагалася не втратити свідомість. Вона повинна думати і боротися.
— Лунетта!
— Так, пане генерал, я тут.
Келен відчула, як Броган рвонув на ній комір. Вона спробувала відкинути його руку, але Броган лише відмахнувся.
— Спочатку, Лунетта, ми повинні підпорядкувати її, поки до неї не повернулася чарівна сила. А потім у нас буде достатньо часу, щоб допитати її, перш ніж вона заплатить за свої злочини.
Впершись коліном Келен в живіт, він нахилився над нею. Вона з криком видихнула з таким трудом набраний в легені повітря, коли його грубі пальці викрутили їй лівий сосок.
В руці у Брогана блиснув кинджал.
Раптово перед оскаленою фізіономією Брогана щось промайнуло. У місячному світлі перед його побілілим лицем розгойдувалися три клинки. Келен простежила за скляним поглядом Брогана і побачила двох мрісвізів.
— Відпус-сти її, — прошипів один, — або помреш.
Броган виконав наказ. Келен не видала жодного звуку, хоча біль була жахлива. Від болю у неї бризнули сльози з очей. Що ж, принаймні вони змили кров.
— Що все це значить? — Прогарчав Броган. — Вона моя! Творець бажає, щоб вона бути покарана!
— Ти з-зробиш так, як велів С-соноходець, або помреш.
Броган нахилив голову.
— Він цього хоче? — Мрісвіз прошипів підтвердження. — Я не розумію…
— Хочеш пос-сперечатися?
— Ні! Зрозуміло, ні. Я зроблю все, як ти кажеш.
Келен боялася поворухнутися в надії, що вони, можливо, накажуть Брогану її відпустити. Броган встав і відступив назад.
З'явився ще один мрісвіз. Він приніс Еді і кинув її на сніг поруч з Келен. Чаклунка торкнулася її руки і, обійнявши за плечі, допомогла їй сісти.
У Келен боліло все тіло. Лоб був розбитий. Кров як і раніше заливала очі.
Один з мрісвізів вибрав два обручі з декількох висячих в нього на зап'ясті і простягнув Чаклунці в кольорових лахмітті, яку Броган називав Лунеттою.
— Інша мертва. Ти з-зробиш заміс-сть неї. Лунетта спантеличено взяла обручі.
— Що зроблю?
— Скор-ристайся с-своїм даром
Лунетта взяла обруч в руки, і він розстебнувся. Здавалося, вона сама з цього здивована. Чаклунка нахилилася до Еді.
— Будь ласка, сестра, — прошепотіла Еді рідною мовою. — Я твоя одноплемінниця. Допоможи нам. Лунетта завмерла, дивлячись Еді в очі.
— Лунетта! — Штовхнув її Броган, — Поквапся! Виконуй волю Творця.
Лунетта застебнула нашийник на шиї Еді, потім наділа такий же на Келен, обдарувавши її при цьому дитячою посмішкою.
Лунетта випросталась, і Келен, піднявши руку, помацала нашийник. При світлі місяця їй здалося, що вона впізнала цю штуковину, і тепер, не виявивши застібки, переконалася, що її здогадка виявилася вірною. Рада-Хань. Такий же, який сестри Світла наділи на Річарда. Вони говорили, що нашийник потрібен, щоб тримати його під контролем. Мабуть, їм з Еді ці штуки наділи з цією ж метою. Келен раптом злякалася, що її магічна сила не відновиться за пару годин, як зазвичай.
Біля карети вони побачили Аерна, якого вартував мрісвіз. Аерн велів Еді з Келен і Орску вискочити з карети на одному з поворотів в надії відвести погоню за собою. Відчайдушний, хоробрий вчинок, але, як з'ясувалося, даремний.
Келен раптово зраділа, що відправила своє військо в Ебініс, як і планувалося. Вона веліла Джебр подбати про Ціріллу, а солдатам приступити до відновлення міста. Так що сестра тепер вже вдома. Якщо Келен загине, у Галеї все одно буде королева.
Якби вона прихопила з собою когось із цих юнаків, то мрісвізи, стрімкі породження мороку, перебили б усіх, як убили і Орска.
Келен відчула гострий приступ жалю до Орска, але тут луската лапа вкинула її в карету. Еді заштовхали слідом. Зовні відбулася коротка розмова, потім до них забралася Лунетта і сіла навпроти. За Лунеттою вліз один з мрісвізів і влаштувався поруч з нею, не зводячи з Келен і Еді своїх крихітних вічок. Келен загорнула плащ і в черговий раз протерла очі.
Вона почула суперечку про те, чи не замінити полози карети на колеса, і побачила у вікно, як Аерн під загрозою меча лізе на козли. Поруч з ним сіли воїн в червоному плащі й мрісвіз.
У Келен затремтіли коліна. Вона була вже майже поруч з Річардом! Вона зціпила зуби, щоб не закричати. Це несправедливо! По її щоці скотилася самотня сльоза.
Мрісвіз нахилився до них, і його безгубий рот розтягнувся в похмурій усмішці.
Піднявши трьохклинковий кинджал, він помахав ним перед лицями полонянок.
— Попробуєте втекти, і я з-зріж шкіру з-з ваших ступень! — Він схилив набік гладку голову. — Яс-сно?
Келен з Еді кивнули.
— Заговорите, — продовжував мрісвіз, — і я відріжу вам язики. — Вони знову кивнули. Мрісвіз повернувся до Лунетти: