Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
З кам'яним обличчям аббатиса Аннеліна Алдуррен мовчки дивилася на нього.
— Не варто давати обіцянок, яких не можеш стримати.
— А ти перевір.
Її губ торкнулася легка усмішка.
— Ну що ж, нам дійсно пора їхати. Зедд кивнув.
— Ти зробила вибір.
Тільки шляхом міркувань Верна прийшла до висновку, що вона не спить, бо, відкривши очі, опинилася в такій непроглядній пітьмі, ніби не відкривала їх зовсім.
Прийшовши до висновку, що вона все-таки прокинулася, Верна закликала свій Хань, щоб запалити вогонь. Нічого не вийшло. Вона спробувала
Використавши всю свою силу, вона зуміла запалити лише крихітний вогник у себе на долоньці. Біля матраца, на якому вона сиділа, стояла свічка. Верна запалила гніт, радіючи з того, що позбавилася від необхідності шляхом гігантських зусиль підтримувати вогонь своїм Хань.
У кімнаті, крім матраца, свічки і маленького підноса з шматком хліба та чашкою води, не було нічого. Біля дальньої стіни виднілося щось схоже на нічний горщик. Не дуже далеко — кімнатка була зовсім невелика. Вікон не було, тільки важкі дерев'яні двері.
Верна впізнала це приміщення: лікарняна палата. Що вона тут робить?
Подивившись вниз, Верна побачила, що на ній немає ніякого одягу. Вона озирнулась — одяг валявся купою в кутку. Потім вона відчула щось у себе на шиї. Верна підняла руку, і пальці торкнулися металу.
Рада-Хань.
Верна відчула раптову слабкість. Творець, у неї на шиї Рада-Хань! Її охопила паніка. Вона спробувала здерти нашийник і, коли у неї це не вийшло, забилася в риданнях.
Тільки тепер вона усвідомила, як було хлопчикам носити на шиї це знаряддя примусу. Скільки разів вона сама використовувала нашийник, щоб змусити когось виконувати її волю!
Але лише для того, щоб допомогти їм, заради них же самих! Тільки для того, щоб допомагати їм! І все ж — невже вони теж відчували себе такими безпорадними?
Верна з соромом згадала, що застосовувала нашийник до Уоррена.
— О Творець, прости мене! — Благала вона. — Я всього лише хотіла виконати твою волю!
Шморгаючи носом, Верна витерла сльози і постаралася взяти себе в руки. Перш за все потрібно зрозуміти, що ж сталося. Ясно, що нашийник на неї надягли не для того, щоб допомогти, а щоб тримати її під контролем.
Верна оглянула свої руки. Перстень аббатиси зник. У неї впало серце — вона не впоралася зі своєю роботою! Верна поцілувала палець, благаючи Творця дати їй сил.
Безрезультатно посмикавши дверну ручку, Верна стукнула кулаком у двері.
Закликавши всю свою чарівну силу, вона зосередилася на ручці, намагаючись змусити її повернутися. Та не поворухнулася. Тоді Верна переключилася на петлі, які, як вона знала, знаходяться на тій стороні дверей. Киплячи від злості, вона направила на них свій знесилений Хань. Зелені язики світла ударили в двері, проникаючи в тріщини і щілину між дверима та підлогою.
Нарешті Верна кинула порожні спроби, пригадавши, як сестра Симона годинами проробляла те ж саме і з тим же результатом. Цей щит не може зламати людина з Рада-Хань на шиї, і не варто витрачати сили на марне заняття.
Симона, може, й божевільна, але Верна вже точно в своєму розумі.
Вона сіла на матрац. Кулаками двері не пробити. Чарівний дар теж не виведе її звідси.
Але чому вона тут? Верна подивилася на палець, де мало бути кільце аббатиси. Ось чому!
Ахнувши, вона згадала про справжню аббатиси. Енн дала їй завдання, і вона повинна вивести з Палацу сестер Світла до приходу Джегана.
Верна кинулась до одягу і швидко обнишпорила його. Дакрил зникла. Тому її швидше за все і роздягли: їм треба було переконатися, що у неї немає зброї. Так вчинили і з сестрою Сімоною, щоб та сама собі не заподіяла шкоди. Не можна дозволяти божевільній жінці мати при собі смертельно небезпечну зброю.
Верна висмикнула з купи пояс і намацала потовщення.
Тремтячи від нетерпіння, вона піднесла пояс ближче до світла і відкрила маскуючу підкладку. Там, в потаємній кишені, лежав дорожній щоденник. Притиснувши пояс до грудей, Верна подякувала Творцеві. Щоденник вцілів!
Трохи заспокоївшись, вона перенесла речі ближче до свічки і одяглася. В одязі вона відразу відчула себе не такою безпорадною і хоча б позбулася приниження.
Верна не знала, скільки часу вона пробула без свідомості, але відчувала, що вмирає від голоду. Вона жадібно проковтнула хліб, залпом випила воду і повернулася до своїх роздумів. Як же вона опинилася тут? Сестра Леома. Верна згадала сестру Леому та інших сестер, які чекали її в кабінеті аббатиси.
Сестра Леома була першою в списку тих, в кому Верна підозрювала сестер Тьми. Хоча її Верна і не піддала випробуванню, Леома була з тими, хто запроторив Верну сюди. Цього доказу більше ніж достатньо. Було темно, і інших трьох Верна не розгледіла, але список підозрюваних вона пам'ятала напам'ять. Феба з Дульче пропустили їх — всупереч наказу Верни. З великим небажанням Верна додала до списку і цих двох.
Вона почала міряти кроками палату. Поступово у ній розгорявся гнів. Як вони сміють сподіватися, що їм це зійде з рук?
Погляд Верни метав блискавки. Ні, не зійде! Енн поклала цей обов'язок на неї, і вона його виконає. Вона виведе сестер Світла з Палацу.
Верна торкнулася пояса. Вона повинна написати послання. Але чи безпечно робити це тут? А якщо за нею спостерігають? Тоді всьому кінець. Але повідомити Енн про те, що відбувається, необхідно.
Верна різко зупинилася. Як вона може зізнатися Енн в тому, що не виправдала її довіри, що через неї всім сестрам Світу загрожує смертельна небезпека, а вона нічого не може зробити? Джеган ось-ось з'явиться. Треба тікати.
Якщо вона не відведе з Палацу сестер Світла, вони всі потраплять у лапи Джегана.
Річард зіскочив з коня. Він набагато випередив інших, які тільки-тільки під'їжджали. Поплескавши коня по крупу, він почав було прив'язувати його до залізної перекладині підйомного механізму воріт, але передумав і обмотав поводи навколо ручки лебідки. Мало що може статися. Один хороший ривок, і грати обрушаться на коня.
Не чекаючи інших, Річард попрямував в замок Чарівника. Він був злий, тому що його ніхто не розбудив. У вікнах замку півночі горіло світло, і ні у кого не вистачило розуму розбудити Магістра Рала і сказати йому про це!