Украинка против Украины
Шрифт:
"Як я любила колись ходити до всеношної до нашої сільської церкви! Як я тоді бога благала, щоб мама не була така сумна, щоб не було на сім світі убогих та нещасливих, щоб усі лихі стали добрими. Дурненьке дівчатко! Христос тебе не почув". Так говорил Розенбаум. И Украинка туда же. "Я лягла на ліжко і заплющила очі. Все те страшне лихоліття, що панує на світі, стало передо мною у всій бридоті, у всій нелюдській жорстокості". В советской одиночке на кровати не полежишь. А здесь — кровать, пачка книг. И так якобы десять лет. Одна надежда — на пролетариат: "Господи! коли ж се скінчиться? Та чи й скінчиться коли?!.. Хто зна, може се вже в нас переддень сеї хвилини. Десять літ — довгий час. Може, пригнічені, поневолені маси вже досі встигли пройнятись розумінням своєї великої історичної місії. Хто зна, чи не
В таком состоянии возбуждения снится "ей" сон: "Далеке гудіння, наче гомін бушуючи хвиль, долетів до мене. Ось гомін ближчає, міцніє, грізнішає, ось я вже виразно чую рев незліченної юрби. Він прибиває до гранітних мурів фортеці і мов розголос грому розливається в повітрі…
"Перемога! Перемога!" Юрба з радісним гуканням вривається в сіни. Дубові двері тремтять і стогнуть, потрясені потужно. "Перемога! Перемога!" Які прехороші сі чорні обличчя! Скільки вогню завзяття в сих очах! "Воля! Воля! Воля!". Наконец-то пришли освободители со своими черными лицами (наверное, негры-интернационалисты?).
"Не знаю, чи довго я лежала напівнепритомна… Все причаїлось, замовкло. Дивно лунає зрідка мірний гук церковного дзвону серед зловісної тиші… Бо-о-в… Бо-о-в… Здається, все вигинуло, зникло, втопилось у темряві… Темрява без краю, мов порожнеча вічності, атісна, мов гнітюча змора. Мертвою течією ллється голос дзвону в безкраю темряву і тоне без відгуку, зливаючись з гробовою тишиною. Стало душно так, наче ось-ось має загомоніти хуртовина. Як бажала душа моя блискавиць, грому, зливи! З палкою тугою, з тремтячою надією я ждала, затаївши дух. Але такою ранньою весною напівночі рідко бува громова хуртовина. Синява хмара проминула. На хвилинку знов виглянуло сонце. Потім насунула сива мряка, закапотів дрібнесенький дощик… Знов потяглись марудні сірі дні…"
Украинка не дожила, а Розенбаум дождался — и поучаствовал в мировой революции. Мечты сбываются.
2.3. Марксизм Украинки
Украинцы занимали видное место среди революционеров всех направлений. Много их было и среди марксистов. Украинка тесно сотрудничала с киевскими (и не только) социал-демократами. Биограф пишет: "У 80-х — 90-х рр. XIX ст. на території України загалом виникло кілька десятків політичних гуртків і пропартійних структур. Серед перших найвідоміших гуртків соціалістичного (марксистського) спрямування були гуртки Арабажина та Стешенка. Членом стешенківського об’єднання свого часу — в середині 90-х рр. XIX ст. — стала й Леся Українка" (7, 290). Зеров дополняет: "Під впливом дядька Леся Українка стає соціалісткою. За його вказівками (Драгоманов весь час казав молоді вчитися соціально-політичних наук із писань західноєвропейських соціалістів), а почасти і підпадаючи загальному рухові тогочасної молоді, береться вона за соціологічні та економічні писання Маркса, — одна з перших в українськім громадянстві. Бере вона участь і в російських марксистських журналах, як "Жизнь", і в українських ("Дзвін")".
Верным партайгеноссе Украинки был муж ее сестры Ольги М. Кривинюк. В 1903 году он писал эсеру Волховскому об их совместной с Украинкой революционной деятельности и предлагал свою помощь: "Дам несколько сведений о С.-Д. (украинская социальная-демократия), с которой я (Леся Украинка тоже) находимся в тесной связи. С.-Д. составилась из лиц, тесно сблизившихся в 1891-2-3-4 академических годах; составилась по-преимуществу из школьных товарищей. Имела С.-Д. знакомства и с русскими партиями вначале с.-д., а в середине девяностых годов с.-р.; отношения были хорошие товарищеские со взаимными практическими выгодами — поддержкой. В середине девяностых годов она (С.-Д.) понесла урон. Оправившись затем и не успев войти в силу, она имела целый ряд потерь (не все по воле правительства), так что в настоящее время от нее остались "недобитки", — в этом я убедился на каникулы, — продолжающие свое существование в качестве "диких", вроде меня. Таким образом, вопрос о союзе с с.-д. остается открытым; не говорю поконченным, т. к. возможно "недобитки" не захотят умирать, что же касается меня, то в качестве дикаря очень симпатизирующего с.-р. (то мои симпатии, как и симпатии Л. У-ки), я
Украинка принимала активное участие в переводе на украинский язык марксистской литературы. Например, в 1901 году, находясь во Львове, передала лидеру галицких социал-демократов Ганкевичу для "Видання групи українських соціал-демократів" следующие переводы: "Маніфест Комуністичної партії" Маркса и Энгельса, "Розвиток соціалізма від утопії до науки" Энгельса, "Нариси про матеріалістичний розвиток історії" итальянского марксиста Лабриолы, "Хто з чого жиє" Дикштейна.
Брошюра польского социал-демократа Шимона Дикштейна была очень популярна. Ленин оценивал ее как образцовую для революционной пропаганды вещь, которую необходимо распространять среди народа. Задание партии было выполнено. А Украинка, со своей стороны, как всегда перевыполнила план. Она написала еще "Додаток від впорядника до українського перекладу книжечки "Хто з чого жиє":
"Як же його навчитися визволитись від неволі, коли від неї ще ніхто не визволився? Так, справді, ще ніхто не визволився від неволі до кінця, але початок такого визволення ми вже бачимо по різних сторонах, наприклад в Німеччині, де робітникам все-таки краще і вільніше живеться, ніж у нас, і коли б нам осягти хоч половину того, що вони вже мають, то на початокі того вже було б немало.
А почали там робітники визволятись тим способом, що стали єднатись у громадки, гурти й товариства, добре впорядковані (в організації, як їх називають по-книжному). До речі, завжди знаходились тямущі та освічені люди, прихильні до робітницької справи, що роз’ясняли робітникам і книжками, і живим словом, як треба боронитись від ворогів та яким способом краще поєднатись межи собою. З таких людей найбільше вславився Карл Маркс, німецький учений, та його ученик і товариш, теж німець, Фрідріх Енгельс, що багато навчали робітників словом та понаписували книжки, де зовсім інакше викладена політична економія, ніж вона викладалась до того часу, і де проведені думки, подібні до тих, що тут, у сій книжечці, тільки достойніше доведені та ученіше вимовлені. Обидва сі вчені (тепер вже померлі) багато прислужились до того, що в Німеччині та й скрізь по інших сторонах позаводились великі робітницькі товариства для оборони від всякого здирництва та неволі, через те пам’ятають Маркса та Енгельса у великій шані серед всіх робітників, свідомих свого стану".
Далее популярно пересказываются идеи "Манифеста Коммунистической партии":
"Свідомий свого стану робітник — се такий робітник, що тямить своє право і не надіється ні на кого, окрім себе та своїх товаришів, таких самих, як і він, робітників. (До робітників належать і ті, що роблять письменну працю, коли тільки вони не запродують свого сумління багачам, а тримаються купи з робітниками, як тримались Маркс, Енгельс і багато інших, хоч і вихованих у панських школах, письменних людей). Свідомі свого стану робітники не повинні вважати на те, хто з них до якої віри чи народу належить (робітник-німець, наприклад, не повинен вважати себе ліпшим від поляка, поляк від москаля, москаль від українця і т. д.), а повинні триматися спільно, одностайно, бо у всіх у них один ворог — стан багачів, капіталістів, що користає з робітницької праці". "Пролетарий не имеет отечества", — так учили Маркс и Энгельс в своем "Манифесте".
"Тим-то повинні бути для кожного робітника святими сі слова: Робітники з усіх країн, єднайтесь! Бо тільки тоді робітницька воля стане міцно, коли вона по всіх краях буде однакова, коли ніхто не могтиме прийти з боку і зруйнувати її". Сегодня у нас другие "святыни". Партийная и комсомольская номенклатура (начиная с президентов и премьеров) хором повторяет мантры о "священном праве частной собственности". Что бы на это сказала Украинка? Известно что: "Мужики цікаві стали, чи ті кості білі всюди, чи блакитна кров проллється, як пробити пану груди?" Сегодня тоже имеется много любопытных мужиков. Вот только настоящих буйных мало. А тогда было в изобилии.