Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— Просто постарайтеся не робити різких рухів. Я трохи приглушив біль, але рана все одно повинна зажити, перш ніж рука буде вас слухатися. Голова все ще болить? — Келен кивнула. — Дозвольте я гляну.
Дрефан підвів її до столу, посадив на стілець і став поруч, затуливши її від Річарда.
Дрефан попросив її витягнути руки і почав масажувати точки між великим і вказівним пальцями. В його руках її долоньки здавалися зовсім дитячими. Руки Дрефана були такі ж великі та сильні, як у Річарда, але долоні
Він стояв прямо перед нею, і Келен доводилося дивитися вгору, інакше довелося б дивитись на його вузькі штани. Келен бачила, як його пальці мнуть її долоні, і згадала, як він обмацував Кару. Їй живо уявилося, як ці сильні пальці забираються Карі під одяг і пробираються між ніг. І нишпорять там.
Келен різко вирвала руки.
— Спасибі, вже набагато краще, — збрехала вона. Він посміхнувся, дивлячись на неї згори вниз проникливим поглядом синіх очей Даркена Рала.
— Я ще жодного разу не знімав головний біль так швидко. Ви впевнені, що вам краще?
— Так. Голова боліла зовсім трохи. Вже все пройшло. Спасибі.
— Радий був допомогти. — Він подивився на неї довгим поглядом і злегка посміхнувся. Потім повернувся до Річарда:
— Мені сказали, що ви збираєтеся одружитися на Матері-сповідниці. Ви абсолютно інший Магістр Рал, ніж наш батько. Даркен Рал ніколи не хотів одружуватися. Звичайно, йому швидше за все не зустрічалися такі красиві жінки, як ваша наречена. Прийміть мої вітання! Коли ж весілля?
— Скоро! — Втрутилася Келен. Вона встала і підійшла до Річарда.
— Вірно, — кивнув Річард. — Скоро. Хоча точної дати ми поки не призначили.
Нам потрібно ще… дещо продумати. Слухай, Дрефан, мені може знадобитися твоя допомога. У нас багато поранених, і деякі в дуже важкому стані. Їх поранив той же чоловік, який ледь не вбив Кару. Я був би вдячний, якби ти їх оглянув.
Дрефан витягнув з стіни ножі і звичним рухом порозсував їх по місцях.
— За цим я сюди й прийшов. Щоб допомогти. Він попрямував до дверей, але Річард зупинив його:
— Краще пропусти мене вперед. Ти помреш, якщо вийдеш звідси раніше мене.
А нам це зовсім не потрібно.
Річард взяв Келен за руку і повів за собою. Келен на мить зустрілася очима з Карою. Дрефан тоді сказав, що Морд-Сіт все чує. Значить, Кара чула, як Келен наказала йому перестати її лапати. Кара відчувала, що робив Дрефан, але не могла йому перешкодити. При цих спогадах щоки Келен спалахнули.
Відвівши погляд від Морд-Сіт, вона обняла Річарда за талію, і вони вийшли з кімнати.
Річард оглянув коридор і, переконавшись, що нікого поблизу немає, притиснув Келен до стіни біля її покоїв і поцілував. Келен була рада, що Дрефан зняв біль у плечі і вона може міцно обійняти коханого.
Келен
Річард обійняв її і розгорнув, щоб самому притулитися спиною до стіни. Поцілунок став більш пристрасним. Келен ледь торкалася ногами підлоги, повиснувши на шиї у Річарда.
Нарешті, куснувши Річарда за нижню губу, Келен відсторонилася, щоб перевести дух.
— Не можу повірити, що Ненсі або хто-небудь з її підлеглих нас не підстерігають, — хмикнув Річард.
Охоронців він залишив за рогом у сусідньому коридорі. Нарешті вони з Келен опинилися наодинці. Така розкіш випадала моментами вкрай рідко. З дитинства Келен оточували служниці, але зараз їх нав'язлива присутність її дратувала.
Яке щастя — просто побути одній.
Келен торкнулася губ Річарда швидким поцілунком.
— Думаю, Ненсі нас не потурбує.
— Правда? — Хитро посміхнувся Річард. — Як же так, Мати-сповідниця? Хто ж стане охороняти твою чесноту?
— О духи! Ніхто, сподіваюся! — Вона знову торкнулася губами його губ.
І тут він раптом змінив тему:
— Що ти думаєш про Дрефана?
До цього питання Келен не була готова.
— А що ти про нього думаєш?
— Добре, коли є брат, якому можна довіряти. Він цілитель. На наших лікарів справила велике враження його майстерність. Вони кажуть, що після його лікування у поранених набагато більше шансів вижити. А Надін вельми зацікавили деякі зілля, які Дрефан носить В мішечках на поясі.
Добре, коли твій брат допомагає людям. Що може бути благородніше його ремесла?
— Як по-твоєму, він володіє магією?
— Я не помітив жодних ознак. Не сумніваюся, що, якщо б він володів магією, я б це відразу зрозумів. Не можу пояснити, яким чином я відчуваю магію, але бачу щось подібне іскор навколо людини або відображення магії в його погляді. У Дрефана я нічого не виявив. Думаю, він просто дуже майстерний цілитель. Я вдячний йому за порятунок Кари. Правда, він стверджує, що врятував її. А раптом би вона й сама оклигала, після того як Марлін помер і її зв'язок з ним обірвався?
Келен така думка не приходила в голову.
— Значить, ти йому не довіряєш?
— Не знаю. Я просто не вірю в збіги. — Річард роздратовано зітхнув. Келен, мені потрібно, щоб ти була чесною зі мною і не дозволяла мені впадати в засліплення. Він мій брат, і мені хочеться йому вірити, але відомо, як погано я розбираюся в братах. Так що якщо у тебе виникне хоч тінь сумніву, ти повинна негайно мені про це сказати.
— Гаразд. Домовилися. — Річард схилив голову набік.
— Ну, наприклад, можеш для початку пояснити, чому ти йому збрехала.