Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
Юлія глибоко зітхнула.
— Я не була б так в цьому впевнена. Ми тільки що ступили на незвіданий шлях. Зате ми вільні! І нам не можна упускати нагоду. Нам треба негайно тікати.
Двері відчинилися.
До кабінету ввалився, посміхаючись, капітан Блейк. За ним — два матроси. Один з них з ходу облапав Ерміну. Та не зробила жодної спроби відкинути його руки.
Капітан Блейк підійшов до Юлії. Спершись долонями на стіл, він нахилився до неї. Вона відчула запах алкоголю в його диханні.
— Так-так, лапуля! Ось ми і знову зустрілися!
— Зустрілися, —
Голодні очі капітана нишпорили по її грудях і він не бачив очей Юлії.
— «Леді Зефа» щойно пришвартувалася, і ми, бідні самотні моряки, подумали, що нам не завадить компанія на ніч. Хлопцям так сподобалося минулого разу ваше товариство, що вони вирішили повторити.
— Сподіваюся, цього разу ви будете з нами ласкавішими, — нарочито покірно вимовила вона.
— Взагалі-то, лапуля, хлопчики подейкували, що в минулий раз не встигли розважитися як слід. — Нахилившись ближче, він правою рукою схопив її за груди і потягнув на себе. Вона скрикнула, а він посміхнувся. — Ну а тепер, поки я розсердився, ви, шлюхи, швидко рухаєте свої дупи на «Леді Зефу», де ми знайдемо їм гідне застосування.
Юлія з розмахом увігнала ніж в його ліву руку, пришпиливши її до столу. Потім вона торкнулася кільця в губі і магією Збитку розчинила його в повітрі.
— Так, капітан Блейк, давайте всі разом підемо на «Леді Зефу». Нам належить дуже весела ніч.
Ударом Хань вона відкинула капітана назад. Встромлений в його долоню ніж прорізав йому руку навпіл, а повітряний кляп заткнув Блейку рот, заглушивши готовий вирватися крик.
49
Щось є за дверима, — прошепотіла Еді. — Напевно, це вони. — Вона подивилася на Келен своїми білими очима. — Ти не передумала? Я бути готова, але…
— У нас немає вибору, — відповіла Келен, поглядаючи на вогонь, який вони розпалили так сильно, як тільки могли. — Ми повинні тікати. А якщо це не вдасться і нас вб'ють, що ж, тоді принаймні Річард не прийде сюди, уникне їх пастки і за допомогою Зедда захистить Серединні Землі.
— Отже, спробуємо, — кивнула Еді і зітхнула. — Я знаю, що правильно розумію, що вона робить, але не в силах збагнути навіщо.
Еді свого часу пояснила Келен, що Лунетта робить щось дуже незвичайне: постійно ходить загорнута в свою магію. Це не так просто, сказала Еді. Для цього потрібен чарівний талісман. У Лунетти таким талісманом могла бути тільки одна річ.
Зачувши кроки в коридорі, Келен приклала пальця до губ. Еді швидко погасила лампу і сховалася біля дверей. Кімнату освітлював тільки камін, але в його танцюючих відблисках важко було розгледіти що б то не було.
Двері відчинилися. Келен, притулившись до стіни, зробила глибокий вдих, збираючи всю свою мужність. Вона сподівалася, що щит знято, інакше у них з Еді нічого не вийде.
До кімнати увійшли двоє. Це були вони.
— Ти чого сюди приперся, маленька слизька нікчемність? — Заверещала Келен.
Броган
Налившись кров'ю, він простягнув руку. Келен вдарила його ногою в пах. Броган закричав. Лунетта кинулась до нього, і тут же Еді ззаду обрушила їй на голову поліно.
Броган випростався і вдарив Келен по ребрах. Еді вхопила падаючу Лунетту за різнокольорові лахміття, стягнула їх з неї і жбурнула у вогонь. Лунетта, ледь не втратила свідомість після удару, з жахом скрикнула.
Келен бачила, як яскраво спалахнули різнокольорові смужки. Впавши на спину, вона підсікли Брогану ноги і тут же підхопилася. Броган почав підніматися, але вона вдарила його чоботом в обличчя.
Лунетта зойкнула. Келен не зводила очей з Брогана. З носа у нього юшила кров. Він знову приготувався кинутись на Келен, але раптом побачив за її спиною свою сестру і завмер.
Келен швидко глянула через плече.
Лунетта зникла.
Якась дуже красива жінка в білому одязі метушилася біля каміна, відчайдушно намагаючись витягнути з вогню охопленої лахміття.
Келен не вірила своїм очам. Що сталося з Лунеттою?
— Лунетта! — Люто закричав Броган. — Як ти смієш наводити на себе красу в присутності сторонніх?! Як смієш користуватися магією, щоб ввести людей в оману? Припини негайно! Ти потворна!
— Пане генерал! — Вигукнула вона. — Мої красотулечки! Вони горять!
Будь ласка, брат, допоможи!
— Ти, мерзенна відьма! Припини, я сказав!
— Не можу, — ридала вона. — Не можу без моїх красотулечок!
З лютим ревом Броган відкинув Келен і метнувся до каміна. Схопивши Лунетту за волосся, він підняв її і з розмаху вдарив кулаком в обличчя. Та впала, збивши з ніг Еді.
Коли Лунетта спробувала встати, Броган штовхнув її.
— Я ситий по горло твоїм непослухом! Келен, схопивши поліно, кинулася на нього, але генерал встиг ухилитися, і удар припав йому по плечу. Він кулаком відкинув Келен геть.
— Ах ти, мерзенна свиня! — Закричала вона. — Залиш свою красуню сестру в спокої!
— Вона пришелепкувата! Пришелепкувата Лунетта!
— Не слухай його, Лунетта! Твоє ім'я означає «маленька луна»! Не слухай його!
Заверещавши від сказу, Броган простягнув руки до Келен. Кімнату пронизала блискавка. Вона не потрапила в Келен лише тому, що Броган був майже засліплений гнівом і не розумів, що робить. Зі стіни посипалася штукатурка.
Келен скам'яніла. Тобіас Броган, генерал Захисників пастви, людина, що присвятила життя знищенню магії, сам володів даром!
З криком сказу Броган метнув в Келен повітряний потік. Він вдарив її в груди і відкинув до стіни. Келен ледь не втратила свідомість і сповзла на підлогу.
Лунетта, побачивши, що робить Броган, заволала ще голосніше, ніж він.
— Тобіас, ні! Ти не повинен користуватися цим! Він схопив її за шию і почав бити головою об підлогу.
— Ти та, хто це зробив! Ти користуєшся цією мерзотою! Ти вдалася до приворотних чарів! Ти створила блискавку!