Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
Симона з радісним вигуком обняла Верну. Верна розуміла її: їй була добре знайома радість позбавлення від ошийника.
— Нам треба йти, Симона! У нас багато справ і мало часу. Мені потрібна твоя допомога.
— Я готова. — Симона утерла сльози. — Дякую, аббатиса!
Біля дверей з засувом, підтримуваним захисним коконом, Верні з Сімоною довелося потрудитися удвох. Кокон був сплетений трьома сестрами, і хоча Верна і володіла рівною їм силою, щоб розплести його, їй знадобилася допомога Сімони.
Але вдвох вони впоралися.
Стражники здивовано
Верна дізналася одного з них.
— Уолш, ти мене знаєш! Прибери піку!
— Я знаю, що тебе засудили до смерті як сестру Тьми!
— А я знаю, що ти цьому не віриш! Наконечник піки наблизився до її обличчя.
— З чого це ти вирішила?
— Тому що інакше я б просто вбила тебе, щоб втекти.
Стражник задумливо помовчав.
— Продовжуй.
— Йде війна. Імператор хоче захопити весь світ. І використовує для цього справжніх сестер Тьми, таких, як Леома і новоявлена аббатиса, Юлія. Ти знаєш їх і знаєш мене. Кому ти повіриш?
— Ну… Я не впевнений…
— Що ж, тоді я виражуся ясніше. Ти пам'ятаєш Річарда?
— Звичайно! Ми були друзями!
— Річард бореться з Імперським Орденом. І тобі прийшов час вирішувати, з ким ти. Прямо тут і прямо зараз. Обирай: Річард або Орден.
Уолш скрипнув зубами і завмер, борючись сам з собою. Нарешті він опустив піку.
— Річард!
Другий стражник, чиї очі весь цей час перебігали з Уолша на Верну, раптово кинувся на них з криком:
— Орден!
Але Верна була насторожі. Перш ніж спис встиг торкнутися її, солдат був відкинутий геть і вдарився об стіну з такою силою, що у нього розколовся череп.
Мертве тіло впало на підлогу.
— Схоже, я зробив правильний вибір, — буркнув Уолш.
— Воістину так. Ми повинні зібрати всіх справжніх сестер Світла і вірних нам молодих чарівників, а всі разом негайно забратися з Палацу. Не можна втрачати ні хвилини.
— Пішли! — Кивнув Уолш і, взявши піку напереваги, рушив до виходу.
На вулиці назустріч їм кинулася крихітна фігурка.
— Аббатиса!
Верна обняла Міллі з такою силою, що у тої затріщали кістки.
— О аббатиса, вибачте мені ті жахливі слова, що я говорила! Насправді я так не думала, клянусь!
Верна, ледь не плачучи, знову обняла стареньку і обсипала її поцілунками.
— Ах, Міллі, спасибі тобі! Ти — найкращий витвір Творця! Я ніколи не забуду того, що ти для мене зробила! Для всіх сестер Світла! Міллі, ми повинні тікати. Імператор збирається захопити Палац. Ти з нами? Прошу тебе, ходімо з нами, і ти будеш у безпеці!
— Я? — Знизала плечима Міллі. — Я, стара, маю тікати від якихось сестер Тьми і всяких чарівних потвор?
— Так! Ну що?
Міллі широко посміхнулася.
— Схоже, це буде цікавіше, ніж шкребти підлогу і виливати нічні горщики!
— Гаразд, тоді слухайте всі. Ми… З-за рогу з'явилася висока тінь. Все миттєво завмерли і замовкли. Темна постать наблизилася.
— Що ж, Верна, схоже, ти все ж знайшла спосіб вибратися. Я в цьому не сумнівалася. — Це виявилася
— Філіпа, ми повинні цієї ж ночі вивести з Палацу сестер Світла. Треба зробити це до того, як приїде Джеган! Інакше він захопить нас усіх і використає в своїх мерзенних цілях.
— Наказуй, аббатиса, — кивнула сестра Філіпа.
— Слухайте мене уважно! Ми повинні поспішати, але нам слід бути вкрай обережними! Якщо нас схоплять, ми всі опинимося в ошийниках.
Річард кулею вилетів з Хагенського лісу і далі побіг підтюпцем, намагаючись віддихатися. По території Палацу снували сестри, але вони його не могли побачити.
Втім, навіть в плащі мрісвіза обнишпорити весь Палац у нього не було можливості.
На це пішли б дні. Річарду було необхідно терміново з'ясувати, де тримають Келен, Зедда і Гратча, а потім повернутися з ними. Далі Зедд вже підкаже, що потрібно робити.
Правда, спочатку він як слід вилає його, але Річард сам це заслужив. У нього зводило шлунок при думці про те, що він накоїв. Тільки завдяки везінню він до цих пір ще живий — але скільки ж життів він поставив під загрозу своїм безглуздям?
Сказати, що Келен на нього розсердиться, значить не сказати нічого. Та й хто б не розсердився?
Річард здригнувся від думки, навіщо мрісвізам знадобилося потрапити в Еідіндріл і що там зараз відбувається. Може, вони просто хочуть влаштувати собі новий будинок, такий, як в Хагенському лісі, і будуть жити там, нікого не чіпаючи? Але Річард сам посміявся над цим припущенням. Він повинен якомога швидше повернутися!
Перестань думати про завдання, обсмикнув він себе. Думай про рішення!
Спочатку він витягне з біди своїх друзів тут, а потім буде турбуватися про все інше.
Його бентежило, що Келен, Зедда і Гратча тримають у Палаці, але Річард ні на мить не засумнівався в словах Мерісси. Вона думала, що він у неї в руках, тому в неї не було причин брехати. Тільки він ніяк не міг зрозуміти, навіщо сестрам Тьми ховати свою здобич в такому небезпечному для них місці.
Річард зупинився, помітивши невелику групу людей. Він не міг розгледіти, хто це, і вже хотів було з'ясувати, але все ж вирішив, що краще спочатку зробить те, що надумав раніше: зайде до Енн. Вона зможе йому допомогти.
А крім аббатиси Аннеліни і сестри Верни, він не міг довіряти жодній з сестер. Дочекавшись, поки люди пройдуть, він рушив далі.
Залишаючи кілька місяців тому Палац, Річард знав, що тут могли ще залишатися сестри Тьми. Мабуть, це вони запроторили кудись Келен. Але Річард не знав, хто саме. Добре б поговорити з Верною, тільки де її зараз знайдеш? Втім, де аббатиса, теж невідомо, однак почати пошуки слід саме з її резиденції.
Якщо знадобиться, він розбере Палац пророків по камінчику, щоб знайти Келен і інших. Стоп — схоже, він знову зібрався порушити Третє Правило Чарівника. Ні вже, цього разу він буде керуватися розумом, а не пристрастями.