Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
Згорнувши крила, вона почала підніматися на вежу, де стояли Річард з Меріссою. Повільно, але впевнено вона витягла своє величезне тіло на колону, чіпляючись кігтями за тріщини, виступи і нерівності каменю.
Нарешті вона зупинилася, обхопивши пілон, біля якого стояв Річард. В яскравому світлі місяця Річард побачив, що вона червоного кольору, такого ж, як сукня Мерісси, і спочатку подумав, що перед ним червоний дракон, але при детальнішому розгляді побачив відмінності.
Її передні і задні лапи були набагато потужніші, ніж у дракона, і покриті крихітними
Королева покрутила головою і повільно поворушила крилами. Їй явно було щось потрібно. — Що ти шукаєш? — Запитав Річард. Повернувши до нього голову, вона дихнула на нього ніжним солодким ароматом. Чомусь від цього він ясніше зрозумів, чого вона хоче. Королева говорила запахами, і Річард розумів цю мову.
Я хочу потрапити он в це місце. Вона підняла голову до темного неба і видала довгий низький вібруючий звук. Річард бачив, як колишатся її зябра. Річард вдихнув її аромати і теж дивився в темряву перед вежею.
Повітря затремтіло, заблискало, і поступово перед ним стала вимальовуватися картина. Королева знову дмухнула, і зображення стало чіткіше. Воно було добре знайоме Річарду. Ейдіндріл, видимий як би через похмуру сіру млу. Річард розрізнив будинки, Палац сповідниць і нарешті, коли королева дмухнула ще раз, побачив замок Чарівника, який підносився над містом.
Королева знову повернулась до нього, і її аромати стали іншими. У них було інше значення. Як мені потрапити в це місце? Річард посміхнувся, радіючи тому, що розуміє її мову і знає, як їй допомогти. Він викинув вперед руку. Зірвалася з долоні блискавка і освітила Сильфіду.
— Ось! Вона тебе віднесе!
Королева, розправивши крила, зістрибнула з колони і спланувала до Сильфіди.
Видно було, що літає вона не дуже добре. До Ейдіндріла їй не долетіти. Щоб потрапити туди, їй потрібна допомога. Сильфіда м'яко підхопила королеву, що склала крила. Потім жива ртуть поглинула її, і королева зникла.
Річард стояв, посміхаючись у весь рот від задоволення, яке відчуває від співу йабрі.
— Зустрінемося внизу, Річард, — пролунав голос Мерісси.
Вона схопила його за комір і ударом Хань скинула з вежі.
Річард інстинктивно викинув руку і ухитрився схопитися за край пролому в куполі. Бовтаючи ногами в повітрі, він повис на висоті в сотню футів. Іабрі випав у нього з руки і полетів вниз. Річарду здалося, що він раптово прокинувся від якогось кошмару.
Спів замовк. Тепер, коли Річард позбувся йабрі, його розум прийшов до тями, і він усвідомив весь жах спокуси, що таївся у пісні йабрі, і до чого призведе те, що він піддався йому.
Звісившись через край, Мерісса жбурнула в нього блискавку. Річард підібгав ноги, і блискавка пролетіла мимо буквально в парі дюймів. Він розумів, що другий раз Мерісса не промахнеться.
Річард судорожно шукав, за що вхопитися. Нарешті він
Підігнаний не тільки страхом, а й власною вагою, Річард швидко поповз по балці вниз. Мерісса кинулася до сходів. Спуск ставав все крутішим, ближче до основи купола балка стояла мало не вертикально.
Крекчучи від зусилля, здираючи в кров пальці, Річард мчав вниз, страждаючи від того, що він накоїв. Як він міг бути таким дурнем?! Про що тільки думав? І тут до нього прийшло нудотне осяяння.
Плащ мрісвіза!
Він згадав Бердіну, яка бігла за ним, розмахуючи щоденником Коло і кричачи, щоб він зняв плащ. Він згадав, як прочитав у щоденнику, що не тільки прихильники Коло, а й противники створили чарівні речі, які виробляли в людях певні зміни з метою надати їм необхідні в битві якості, такі як сила, витривалість, здатність фокусувати світло в вузьку руйнівну лінію або вміння бачити на далекі відстані навіть у темряві.
Напевно плащ мрісвіза — одна з таких речей, створена для того, щоб чарівники могли ставати невидимими. Коло згадував, що багато з цих предметів дали страшний побічний ефект. Можливо, що мрісвізів теж створили вороги.
Добрі духи, що ж він наробив?! Потрібно терміново зняти плащ! Бердіна намагалася його застерегти.
Третє Правило Чарівника: пристрасть править розумом. Йому так хотілося дістатися до Келен, що він не послухався розуму і не прислухався до попередження Бердіни. Як же він тепер зупинить Орден, якщо сам з власної дурості допоміг йому?
Річард міцніше вчепився в балку. Залишилося ще футів десять.
У дверях з'явилася Мерісса. Він побачив блискавку і, випустивши балку, полетів вниз, шкодуючи, що не може падати швидше. Пролунав гуркіт, і блискавка промайнула у нього над головою. Потрібно забиратися від неї подалі. Треба тікати.
— Я бачила твою наречену, Річард.
Річард зупинився.
— Де вона?
— Іди сюди, і ми поговоримо. Я розповім яке задоволення доставлять мені її крики.
— Де вона?!
Сміх Мерісси рознісся під куполом.
— Так прямо тут, мій дорогий учень! Тут, в Танімурі!
Річард в люті метнув блискавку. Вона вдарила туди, де він востаннє бачив Меріссу. Оплавлені кам'яні осколки розлетілися в різні боки.
Річард смутно здивувався, як це йому вдалося. Необхідність.
— Навіщо? Навіщо тобі її мучити?
— Ну що ти, Річард, я зовсім не збираюся мучити її! Тебе. Її біль буде твоїм болем. Тільки і всього. Вона ніщо в порівнянні з твоєю кров'ю.
Річард нишпорив очима по проходах, вишукуючи підходящий.
— Чому ти так жадаєш моєї крові?
Ще не договоривши, він пірнув в найближчий розлом.
— Та тому що ти все зруйнував! Ти замкнув мого повелителя в підземному світі. Я повинна була отримати нагороду! Отримати безсмертя! Я виконала свою частину угоди, а ти все знищив!