З історії релігійної думки на Україні

Грушевський Михайло Сергійович

Іван Гус, портрет XVIII в.

¹ От приблизний реєстр євангелицьких громад Західньої України, про котрі маємо якісь певнійші відомости, розложений по

64

землям, в порядку альфабету (роки означають звичайно, коли згадується в тім місці євангел. громада).

В Галичині — Бахорець, громада заложена мабуть Стад- ніцким, згадана 1570 р. Бережани — заложена Мик. Сєнявским за Жигимонта-Августа, зникла при кінці століття, або в поч. XVII в. Буча ч.— зал. М. Бучацкий за Жигимонта-Августа, син його скасував. Бучач Лісний, або Гаї,— згад. 1640 р. Чудецьв Сяніч- чині — згад. в 2-й пол. XVI в. Гвоздець — зал. Ян Потоцкий, істнувала в 1-й пол. XVII в. Гочів в Сяніччині, маєток Балів, гром, заложена в 1550-х рр. істнувала до 1630-х рр. Гнойниця в Перемищині, зг. 1570 р.

Дилягова — Стадніцкий віддав костел на єванг. громаду в 1550-х рр. Д о р о г о ї в в Перемищині, гніздо Дрогойовских, одна з найбільш трівких громад, істнувала ще в сер. XVIII в. Дубецько — Стадніцкий віддав костел євангеликам уже в 1540-х рр.; проповідником був звісний свого часу Станкар, була школа, але здається, недовго. Дубляни — звістки з 1640-х рр. Д у л і б и — з 1620—40-х рр. Ж о в к в а — громада зал. Жол- кевским старшим, скасована його сином, звісним переможцем Наливайка. Ж о л и н ь в Перемищині, Стадніцких, зг. в XVI і поч. XVII в. З а р ш и н — гр. унітарська в XVII в. З б о р і в — зг. тільки за життя Мартина Зборовского. К а ш и ц і в Перемищині — зг. в XVII в. за Дрогойовских. К*о росно Руське — зв/ 1562 р. К у р о- патники — 1563 р. зг. громада унітарська, пізнійше протестантська (1570). Кусениців Перем.— в 1-й пол. XVII в. Литви- н і в в Галицькій землі — тоді ж. Л і с к о Стадніцких, гром, скасована в поч. XVII в. з переходом властителя на католицтво. Львів (нім. кольонія) — тільки глуха згадка. Л а н ц у т — гром, заснована 1549 р., скасована з переходом до Любомірских. Новота- н е ц ь в Сяніччині, маєток Станів, зв. від 1550-х рр., дотягла до кінця XVIII в. Поморяни Сємєньских, від 1560-х рр., істнувала в 1-й пол. XVII в. Риманів їх же, гром, скасована в 1580-х рр. новим властителем. Я в і р н и к в Перем, згад. в актах синоду 1570 р. Яблонів в Галицькій з., гром, звісна в 1630— 40 рр. Ясенів в Теребовел. зг. в XVII в. Яцимир в Сяніч.— в 1550-х рр.

На Побужу холмсько-белзькім: Б о н ч а — гр. зал. Стадніцким при кінці XVI в. або на поч. XVII в., дотягла до XVIII. Г о з д і в гром, унітарська, зв. 1617 р. Г о р ж к і в — зв. 1560 і 1604 рр. Г о- л у б е ц ь або Голубе коло Крилова — в серед. XVII в. Ж и т а- н е ц ь зв. 1581 р. Жулин — в 1640-х рр, Замоете — гром. засн. Замойским старшим, скасована сином канцлером після його смерти (ум. 1572 р.). З д а н і в — зг. 1560 р. З м і ї в ц і — в актах синоду 1570 р. Краснобрід, маєток Лєщиньских — гр. згад. 1595, місце синоду 1648 р. Крилів — фундація Острогів,

З 2-119

65

зг. 1570, місце синоду 1596, скасована 1635 р. Криниця — зг. 1581 і 1595 р. Крупе Ожеховских, унітар. громада в XVII в. Лащів Липе — громада звісна від 1560-х рр. до кінця століття.— 1582 — фундація Горайських, зг. 1581, була друкарня. П е- ремислів — зг. 1582. Пустотва — зг. в 1560—1602. Рейовець — громаду зал. Рей в 1560-х рр., істнувала до кінця XVII в. Р і п л и н — зг. 1580—1600. Свидниця — зг. 1570. Т у- робин — єванг. громада в 1570—1580-х рр.. Угруськ — зг. 1608. X л а н і в — 1582. Щебрешин — заложив Гурка разом з Туробином, згад. тоді ж.

На Побужу берестейсько-дорогичинськім (що належало до вел. кн. Литовського): Бересте — кальвінська громада, заснована Миколаєм Радивилом Чорним, головним промотором кальвінізму від 1550-х рр., істнувала до 1630-х рр.; якийсь час була й друкарня. Біла — громада протестантська, потім унітарська, упала з кінцем 1570-х рр. В е н г р і в — від 1550-х рр., в 1560-х унітарська, пізнійше авг'сбурська і кальвінська, з них авґ'сбурська дожила до XIX в. Городище — єванг. громада, заснована в 1-й пол. XVII в. Д о к у д і в — коло р. 1600, істнувала до кінця XVIII в. З а б л у- д і в — вища євангл. школа, заснована Янушом Радивилом в XVIII в. Морди — тут 1553 р. синод протестантський, 1563 унітарська, але в 1570-х рр. громада заникає. Найдорф на берестейщині — протестантська громада, звісна від пол. XVII і до XIX вв. Нурець — від 1630-х рр. і до пол. XVIII в. Орля — 1644 синод дісідентів, громада істнувала до пол. XVIII в. Р у с к і в — протест, громада при кінці XVI в. С у р а ж — унітарська гром, в поч. XVII в. Ямно — євангелицька гром, від пол. XVII до XIX вв.

На Волини: Бабин — унітарська гром, в 1630-х рр. Б e р е з- к а — маєтність Чапличів, унітар. громада зг. в 1640-х рр. Берестечко — одна з старших євангел. громад, заложена кн. Пронсь- ким, в 1640-х рр. ніби унітарська, остання зг. 1651. Водиради — 1599 р. Канди б а обернув церкву на унітарський збір. Галичани — маєтність

Шпановських, унітарська громада зг. в 1640-х рр. Гоща Гойських — унітарська гром, від поч. XVII в. до 1640-х рр. Дорогостаї — громада згад. від 1595 р. до 1640-х рр. Заслав — унітарський міністр зг. 1567, але громада істнувала мабуть не довго. І в а н и ч і — унітарська гром. зг. в 1640—50-х рр. Киселин — одна із значнійших унітарських громад, фундо- вана Ю. Чапличом, упала в 1644 р. Корець — згад. на єванг. синоді 1596 р. Лабунь — єванг. гром, в 1560—1590-х рр. Л я х і в- ц і — унітарська гром, фундована Сенютами на поч. XVII в., пізнійше поруч неї також гром, протестантська. Мартинів Ходкевичів, гром. зг. 1570 р., скоро упала. Острог — унітарська гром. зг. в

66

більшости осередком служив панський двір: поміщик-коля- тор, перейшовши на котрусь євангелицьку конфесію, відбирав церкву від католицького ксьондза, спроваджував «міністра» своєї конфесії: між його дворянами знаходилось звичайно якесь число охочих іти слідами патрона, так зявлялась євангелицька громада, при ній часом і школа, гурток справжних євангеликів, а иноді й друкарня з громадою учених.

Але глибшого коріння сей євангелицький рух не мав ні між польсько-литовським, ані між українсько-білоруським

1617—8 рр. Рафалівка й Собі шин — унітарські громади зг. в 1640-х рр. Староконстантинів — велика унітарська громада, заложена ніби то під протекторатом самого кн. Конст. Острозького (в 1617 р. рахувала 100 членів). Тихомль — уні- тар. гр. заснована Ад. Сенютою, істнувала до 1640-х рр., поруч неї була громада протестантська. Ш п а н і в — унітарська гром., заснована А. Шпановським, зг. в 1620-х рр. Щ е н я т і в — згад. унітарська гр., заснована Сенютою. Я н і в ц і — протестантська гром. зг. в серед. XVII в.

П оді ллє: Камінець — євангелицький збір, фундував староста Мих. Потоцкий. М е ж и б і ж — євангел. гр. згад. 1570 р. П а- н і в ц і — євангел. гр. фундації Потоцких, при кінці XVI і на поч. XVIII в.; школа і друкарня (друки 1610—1 рр.), скасована з переходом до католицької лінії Потоцких. Сатанів — євангел. проповідник зг. 1560 р. Хмельник — зг. 1570 р. Язло- в е ц ь — Ю. Язловецкий віддав костел лютеранам і 1549 р., за його сина громаду скасовано. Акти синоду згадують ще дві громади на Поділлю, але назви місць, очивидно, покручені.

Браславщина і Київщина: Винниця — зг. 1570 р., потім нема сліду. Козаровичі, Ліщин і Лосічин — маетности Горностаїв, єванг. громади в пол. XVII в. Ушомир — маєток Немиричів, унітарська гром, в 1-й пол. XVII в. Ч е р н я х і в, іхже, унітарська громада і школа скасована рішеннєм трибуналу 1644. р. Шершні — унітарська громада теж фундована Немиричами, істнувала до 1640 р.

З огляду, що лютеране (євангелики ав^сбурської конфесії) не завсіди розріжняються від кальвінів (пресвітеріян), я і в сім реєстрі часто мусів означати їх загальним іменем євангеликів або протестантів. Тільки унітарії виразно відділяються від них.

З*

67

громадянством. Коли з смертю Жигимонта-Августа минули всякі політичні спекуляції на реформацію, і новий король Баторій взяв в свою опіку єзуїтів, а по нім засів на польськім престолі ще більший їх приятель і вірний ученик Жигимонт III Ваза та став систематично відсувати нововірців від усяких впливів і доходів, так запал до нововірства і простиг між маґ'нацтвом і шляхтою, а кілька десятиліть єзуїтської праці над молодими шляхетськими та міщанськими поколіннями (для котрих єзуїтська колегія стала майже єдиною школою) перетворили польське громадянство з такого поступового та вільнодумного в одно з найбільшна задницьких і темних. Євангелицтво, як раптово було вибуяло (в третій четвертині XVI в. найбільше), так раптово й змаліло в першій четвертині XVII в., і тільки завзяттє кількох магнатських фамілій, що не схотіли відступити від євангелицтва, уратувало авг'сбурську та пресвітеріянську конфесію від повного знищення серед сеї чорної реакції. Унітарсгво ж, що не мало таких могутних протекторів,— а виставлене було на безоглядну ворожнечу згаданих євангелицьких конфесій, не пережило сеї реакції: її громади і освітні установи були силоміць покасовані, і члени сеї конфесії засуджені на вигнаннє з Польщі в 1650-х рр. Так євангелицтво не стало в Польщі—Литві вірою народньою, навіть серед міщанства не звило собі трівкого гнізда, зісталось річею пансько- магнатською, як певний прояв опозиції людей, які могли собі сю дорогу рос кіш позволити — против темних католицько-назадницьких впливів, що опанували двір, уряд — і шляхецький загал.