Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

141Сезанн Поль (1839-1906)

— французький живописець,

представник постімпресіонізму. У 1858-1862 роках відвідував ри-

сувальну школу в Ексі, у 1861-1865 роках — академію Сюіса в

Парижі. На противагу розпливчатості форм, властивих імпресі-

онізму, прагнув до зображення їх об'ємності й вагомості. Шукав

засоби відображення на полотні краси природи, різноманітності її

кольорів, гру світла на предметах.

Його завжди вабили небо і без-

межність природи. Творчість Сезанна мала великий вплив на жи-

вопис XX століття. Художник залишив понад 800 полотен, близь-

ко 350 акварелів і таку ж кількість рисунків. Твори: «Чернець»

(1865-1867), «Купальниці» (1878), «П'єро і Арлекін» (1888), «Грав-

ці в карти» (1890-1892), «Натюрморт з апельсинами і яблуками»

(1895-1900) та інші.

142Чистяков Павло Петрович (1832-1919) — російський жи-

вописець і педагог. У 1849-1861 роках навчався в Петербурзькій

академії художеств у П.Басіна, у 1862-1870 роках — пенсіонер

цієї академії в Парижі та Римі. Писав історичні і жанрові кар-

тини, портрети. Викладав у Петербурзькій академії художеств,

з 1872 року — її професор. Створив передову художню школу,

яка відіграла велику роль у розвитку російського реалістичного

мистецтва 2-ї половини XIX століття. Його учнями були ІРєпін,

М.Врубель, В.Сєров, М.Кузнецов, М.Самокиш, М.Ткаченко та ба-

гато інших.

143Беклемішев Володимир Олександрович ( 1861-1920) — російський

скульптор. У

1875-1878

роках навчався в Харківській

рисувальній школі М.Раєвської-Іванової, у 1878-1887 роках — в

Петербурзькій академії художеств, її академік — з 1893 року,

професор — з 1894 року. Його відомі твори: композиція «Сільсь-

ка любов» (1896), статуя П.Чайковського (1897), портрети Т.Шев-

ченка (1899) і А.Куїнджі (1909), пам'ятник О.Грибоєдову в Тегера-

ні (1904). У 1909 та 1913 роках брав участь у конкурсах на проект

пам'ятника Т.Шевченкові для Києва.

144Бекетов Олексій Миколайович

(1862-1941)

—

українсь-

кий архітектор і педагог. Син українського і російського фізико-

хіміка, академіка Петербурзької академії наук Бекетова Миколи

Миколайовича. У 1881-1885 роках навчався в Петербурзькій ака-

демії художеств, з 1894 року — її академік. З 1898 року — про

609

фесор Харківського будівельного інституту. Основні споруди в

Харкові — будинки комерційного училища (1888-1889), земель-

ного банку (1896-1898), торгового банку (1899), медичного

товари-

ства (1911), Вищих жіночих курсів (1914), комерційного інституту

(1914-1916) та інші. Будував також у Сімферополі, Катеринославі

(тепер Дніпропетровськ), Лубнах, Києві, Алушті та інших містах.

Працював і як художник-аквареліст.

145.Уваров Микола Митрофанович (1861-р.с. невід.) —

український живописець. Навчався в Харківській рисувальній

школі М.Раєвської-Іванової (до 1882) та Петербурзькій академії

художеств (1882-1890). Брав участь в оздобленні будинку Пол-

тавського губернського земства (1903-1908). Автор картин на

історичні сюжети, графічних творів (сатиричні малюнки на біб-

лійні теми).

146Боголюбов Олексій Петрович (1824-1896) — російський жи-

вописець-мариніст. Навчався в Петербурзькій академії художеств

(1850-1853) у М.Воробйова, з 1858 року — її академік. З 1853 року —

перший живописець Головного морського штабу Росії. Член Това-

риства передвижників (з 1873). Автор реалістичних полотен з істо-

рії російського флоту: «Бій у миса Піцунда» (1854), «Гренгамський

бій» (1866), «Гангутський бій» (1876) та інших. Помер у Парижі.

147Гриценко Микола Миколайович (1856-1900)

— українсь-

кий художник-мариніст. У 1885 році вільний слухач Петербурзь-

кої академії художеств. З 1896 року — перший живописець Го-

ловного морського штабу Росії. Його відомі твори: «Вид Москви з

дзвіниці Івана Великого» (1897), «Руїни храму Діани Таврійської

в селищі Партеніт. Крим» (1899), «У нас у селі» (1899), 9 пейзажів

Севастополя (1899), марини. Помер у Ментоні (Франція).

148Курбські — рід ярославських князів. Курбські вели свій ро-

довід від київського князя Володимира Мономаха і належали до

старшої гілки Рюриковичів.

149Позитивізм

— суб'єктивно-ідеалістичний напрямок філо-

софії, представники якого проголосили справжньою філософією

конкретні («позитивні») науки, які спираються на безпосередній

досвід людини. Засновником позитивізму був німецький філософ

Кант. Представниками цього напрямку у ХІХ столітті були Ренан

у Франції, Мілль і Спенсер у Великій Британії.

610

150Гіппіус Зінаїда Миколаївна

(1869-1945)

—

російська

письменниця, ідеолог декадентства. Вірші відзначені крайнім ін-