Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

дивідуалізмом. Романи «Чертова кукла» («Бісова личина», 1911),

«Роман-царевич» (1913), критичні статті. З 1920 року на еміграції.

Виступала з антирадянськими статтями.

151Надсон Семен Яковлевич (1862-1887) — російський поет.

У 1864-1872 роках жив і навчався в Києві. Закінчив Павловсь-

ке військове училище в Петербурзі (1882). Друкуватися почав

у 1878 році. Співпрацював у журналі «Отечественные записки».

Вірші Надсона

наповнені прагненням до свободи і щастя, сповнені

ненависті до тиранії і деспотизму самодержавства, віри у світле

майбутнє народу. Писав любовну та пейзажну лірику. У ряді вір-

шів оспівав українську природу. Деяким віршам властиві настрої

песимізму, почуття приреченості і трагічної безвихідності свого

покоління. Автор творів на історичні теми, п'єс і критичних ста-

тей. На українську мову твори Надсона перекладали М. Стариць-

кий, Леся Українка, П. Грабовський та інші.

152Мінський Микола Максимович, справжнє прізвище Ві-

ленкін (1855-1937) — російський письменник. Один із зачина-

телів російського символізму. Свою релігійно-філософську кон-

цепцію висловив у трактатах «При світлі совісті» (1890) і «Релігія

майбутнього» (1905). Вірші, драми, переклади. Після 1917 року

жив за кордоном.

153Білий Андрій, справжнє ім'я та прізвище Борис Мико-

лайович Бугаєв (1880-1934)

— російський письменник. Один

із провідних діячів символізму. Збірки віршів «Золото в лазурі»

(1904), «Попіл» (1909), роман «Петербурґ» (1913-1914), мемуари,

історичні твори.

154Іванов В'ячеслав Іванович (1866-1949) — російський поет.

Представник і теоретик символізму. Поезія орієнтована на куль-

турно-філософську проблематику античності і середньовіччя.

Теоретичні праці пройняті релігійними пошуками. З 1924 року

жив в йтали.

155Бальмонт Костянтин Дмитрович

(1867-1942)

—

російсь-

кий поет-символіст. Вірші сповнені мотивами індивідуалізму. Пе-

рекладав із багатьох європейських мов. У 1920 році емігрував у

Францію.

611

156Бунін Іван Олексійович (1870-1953) — російський пись-

менник. Почав друкуватися у 1887 році як поет. У його прозаїч-

них творах яскраво проявився критичний реалізм. Перекладав

твори Лонґфелло, Байрона, Міцкевича, Шевченка. Жив в Украї-

ні (Полтава, Одеса, Харків). У своїх творах використовував укра-

їнські мотиви і образи («На край світа», «Лірник

Родіон»). У 1920

році емігрував у Францію, жив в Парижі. Отримав Нобелівську

премію (1933).

157Брюсов Валерій Яковлевич (1873-1924)

— російський

поет. Один із зачинателів і лідерів символізму в Росії. Почав дру-

куватися з 1894 року (збірка «Російські символісти»). Автор опо-

відань, віршів й історичних романів. Виступав також як критик,

літературознавець, теоретик віршування, перекладач. Перекла-

дав українських поетів Шевченка, Самійленка, Маковія.

158Леонардо да Вінчі (1452-1519) — італійський живописець,

скульптор, архітектор, інженер, вчений. Створив образ людини,

яка відповідала гуманістичним ідеалам Високого Відродження.

Гуманістичний ідеал жіночої вроди втілив у портреті Мони Лізи

(«Джоконда», біля 1503). Численні відкриття, проекти, експери-

ментальні досліди в галузі математики, природознавства, меха-

ніки. Відстоював вирішальне значення досліду в пізнанні приро-

ди (записні книжки і рукописи, біля 7 тисяч аркушів).

159Есери, соціалісти-революціонери

— політична партія в

Росії, яка виникла в кінці 1901—на початку 1902 року з народ-

ницьких кружків і груп. До лютого 1917 року знаходилася на не-

легальному

становищі. Програма есерів передбачала установ-

лення демократичної республіки і федеративний устрій в Росії.

В аграрному питанні виступали за «соціалізацію землі», що озна-

чало ліквідацію приватної власності на землю і перехід її до

сільських громад на засадах «зрівняльного користування». Го-

ловним засобом боротьби проти самодержавства вважали

так-

тику

індивідуального терору. Після Лютневої революції 1917

року представники есерів входили до складу Тимчасового уряду.

У 1918-1920 роках вели боротьбу з більшовиками. Партія есерів

припинила своє існування у 20-ті роки.

160Шмєльов Іван Сергійович (1873-1950) — російський пись-

менник. Оповідання і повісті сповнені співчуття до «маленької

612

людини» («Громадянин Уклейкін», 1908; «Людина з ресторану»

та інші). У 1922 року емігрував у Францію, жив в Парижі. Канди-

дат на Нобелівську премію з літератури (1933).

161Колабораціоністи

— зрадники батьківщини, які співпра-

цювали у часи Другої світової війни 1939-1945 років із фашиста-